Солонківська територіальна громада
Львівський район, Львівська область
Логотип Diia Герб України
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Староста Поршнянського старостинського округу Солонківської сільської ради Богдан Баркит дав цікаве інтерв’ю для Ukrinform

Дата: 04.01.2019 10:45
Кількість переглядів: 1662

Фото без описуПідігрів підлоги у Народному домі, тренажерний майданчик, вуличне освітлення, пандуси і перероблені входи до сільської амбулаторії, освітлені вулиці та відремонтовані дороги - за три роки це і ще багато чого вдалося зробити у Поршнянському старостинському окрузі на Львівщині. Його голова — Богдан Баркит.

Успішний випускник, а згодом - аспірант філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Він міг би обрати кар`єру політика, стати науковцем чи викладачем. Проте двічі балотувався на голову Поршнянської сільради у Пустомитівському районі. З другої спроби виграв вибори і очолив громаду з трьох сіл, які входили до сільради, а тепер — до Поршнянського старостинського округу Солонківської ОТГ.

Про мотивацію такого вибору, про будні сільського старости, здобутки і розчарування — розмова кореспондента Укрінформу з Богданом Баркитом.

Інтерв’ю організоване за сприяння Львівського Центру розвитку місцевого самоврядування (ЦРМС), створеного за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону.

- Богдане, ви могли зробити блискучу кар`єру за здобутим фахом. Чому обрали непримітну і нелегку долю сільського старости?

- Я народився у селі, жив у ньому і бачив, що потрібні зміни, зокрема, у благоустрої. Тому вирішив, що треба комусь їх робити. Якраз були місцеві вибори, взяв у них участь і в 2015 році став сільським головою.

- А після закінчення університету з чого починали?

- Пробував себе в аспірантурі, але не відчув покликання бути науковцем. Не захистився. Працював менеджером в одному з благодійних фондів. Займав активну громадянську позицію. Крім того, був депутатом Поршнянської сільської ради.

- Тобто, люди вже знали вас…

- Знали, бо виріс там, але все ж коли в 2010 році балотувався на голову, не вистачило 18 голосів. А вже в 2015-му виграв вибори з великим відривом. Фактично, набрав удвічі більше голосів, ніж найближчий конкурент.

- Тоді ще ваше село не було в ОТГ?

- Була Поршнянська сільрада, що об`єднувала села Поршна, Липники і Підсадки. Вона була невелика, але мала певний бюджет, в тому числі, за рахунок коштів “зверху”. Основний ефект децентралізації — надходження до сільського бюджету податків на доходи фізичних осіб. Відповідно, з`явились певні можливості, яких ми ще не мали у 2010 році.

- Як ви сприйняли децентралізацію?

- Хоч об`єднуватися чи ні, - вирішує громада, але визначальна роль у цьому все ж таки належить її голові. Коли нема принципової позиції сільського голови і депутатського корпусу, як правило, нічого з того не виходить. Можна зробити багато громадських слухань, зборів, але рішення приймають вони. Було два аспекти, які підштовхнули нас до об`єднання. Перший — це розуміння незворотності цього процесу, бо децентралізація проводиться згідно з Законом України, рішення про неї прийнято Верховною Радою і реалізується в усій державі. І другий — в тому, що наша сільська рада не була багатою, не вистачало коштів для розвитку, тому потрібно було об`єднуватися, щоб отримати ці кошти і з державних субвенцій, і з мікропроектів, і від центру - ОТГ Солонки, яка на кілька порядків багатша за нас.

- Ви більше отримуєте, чи віддаєте?

- Отримуємо. Зокрема, коштів на благоустрій надійшло суттєво більше, ніж у минулі роки.

- На що їх спрямовуєте?

- Основне - це реалізація проектів-переможців обласного конкурсу мікропроектів місцевого розвитку. Ми виграли усі шість проектів, які подавали на нього. З них два - вуличне освітлення у селах Липники і Поршна, третій - благоустрій біля джерела, облаштували там громадський простір.

- Якесь цілюще джерело?

- Цілющих властивостей не має, але вода у ньому надзвичайно смачна. Багато років джерело було захаращене. Ми розчистили його, поставили довкола лавочки, зробили вуличне освітлення, озеленили, змонтували лотки, з яких зручно набирати воду. І тепер там улюблене місце сімейного відпочинку. Четвертий проект спрямований на людей з особливими потребами. Ми обладнали пандусами і перебудували входи в амбулаторію села Липники. В межах п`ятого проекту ми відремонтували Народний дім у Поршні - там утеплили фасад і зробили гідроізоляцію. Ремонт продовжуватиметься і в наступному році, але тепер уже за наші кошти. І шостий — найуспішніший - завершили ремонт Народного дому у селі Підсадки і облаштували там кімнату-музей Зиновія Бабія. Він є вихідцем із цього села і був оперним співаком та народним артистом Білорусі. За допомогою працівників Львівського історичного музею зібрали архівний матеріал про життя і творчість земляка. Крім того, зробили там актовий зал із підігрівом підлоги, благоустрій території.

Але тільки мікропроектами ми не обмежувалися. Поточні ремонти вулиць у всіх селах округу, вуличне освітлення, відкритий тренажерний майданчик у Поршні, відремонтовані класи у тамтешній школі, детальний план території для облаштування футбольного поля із штучним покриттям у Липниках, дорожні знаки українською та англійською мовами у всіх трьох селах — це вже за свої, кровні. А за державні субвенції відремонтували дорогу до Підсадок. Фактично, вже майже всі дороги у нас заасфальтовані, залишилося відремонтувати ще десять відсотків, але в села вже можна заїхати нормальними дорогами.

- Скільки коштів зайшло у ваш округ із державного бюджету?

- За державні кошти за рік зроблено дорогу Поршна - Підсадки. Це понад 6 мільйонів гривень. Є обласні кошти на мікропроекти — мільйон гривень. Ми самі не заробляємо стільки, скільки отримуємо.

- Кажуть, людям не догодиш. Як це виглядає у вас: люди задоволені?

- Здебільшого чую вдячність. Але треба розуміти, що люди є різні. Коли ми робили дорогу в Поршні, там спочатку потрібно було поміняти водогін і газопровід, які вже відслужили 40 років і могли щомиті прорватися. Тут кожен користувач мав прокопати відрізок своєї ланки від центральних артерій. І почалося: “А чому я маю це робити?”. “Намалювалася” і група “активістів”, яким цього не треба було. Люди звикли до споживацтва. Їм здається, що навіть у них на городі чи на подвір`ї має робити сільський голова чи держава. Коли я став сільським головою, я казав людям, що життя вдасться змінити тоді, коли його будемо змінювати всі разом, коли у кожного буде мотивація для цього. Бо староста не піде обкошувати ділянку біля кожного подвір`я...

- А як щодо немічних, які не можуть цього робити?

- Коли ми робили інфраструктурні проекти із заміни газопроводу, то йшли назустріч і допомагали тим, які не спроможні впоратись самі. Їм компенсували затрати і допомагали фізично.

Це стосується й інших побутових питань. У нас є соціальний відділ, працівники якого постійно опікуються такими людьми. До Миколая, інших свят вони отримують подарунки та продуктові набори, а також допомогу по господарству. У Підсадках, наприклад, є чоловік, який не може ходити. Йому привезли дрова на зиму, а наш працівник комунальної служби бензопилою порізав, поколов і поскладав йому поліна. Бюджету це практично не обійшлось й копійки. Інколи, щоб зробити добру справу, не потрібні гроші, тільки бажання.

- В області відомі ваші культурні проекти, зокрема, сільські гастролі.

- Цього року у нашій ОТГ відбувся фестиваль “Від села до села”. Творчі колективи з кожного села їхали до сусідів із найкращими програмами. Спочатку це робили з певною обережністю, пересторогою, а потім, коли виступи пішли на “ура”, людей це надихнуло, а головне — згуртувало. Села, віддалені одне від одного на 7-12 кілометрів, почали думати над спільними проектами, обмінами тощо. На наступний рік фестиваль знайде продовження. Будуть вертепи, колядування, прощання з колядою, пригощання випічкою, чаєм. Потім — великодні гаївки, прикрашання писанкового дерева, традиційні концерти до Дня Незалежності, Дня матері...

- У деяких громадах голови вважають, що бібліотеки стали непотрібними і закривають їх. Як із цим у вас?

- Якщо відверто, то є два варіанти. Перший — переформатування. Люди вже не йдуть читати книги до бібліотек: є телевізор, Інтернет. Переважно, ними користуються учні, яким потрібно щось прочитати за шкільною програмою. Тому або ця бібліотека розвивається і шукає підхід до молоді, до людей, або переходить під егіду шкіл. Звичайно, зі збереженням посад бібліотекарів. Ну, і зрозуміло, що потрібне постійне оновлення фондів. Якщо там буде сучасна література, то це комусь стане цікаво. Ми почали процес оновлення у бібліотеках, але думаю, що його динаміку потрібно нарощувати.

- Яка доля ваших медичних закладів?

- Зберегли їх повністю. У старостинському окрузі є одна медична амбулаторія і фельдшерсько-акушерський пункт. ФАП два роки тому був капітально відремонтований і оснащений, амбулаторія відносно нова, має сучасне обладнання, відділення денного стаціонару. Там працюють висококваліфіковані медпрацівники. Із медичним забезпеченням у нас проблем немає, крім того, за 4 кілометри - Центральна районна лікарня, недалеко й до львівських медзакладів.

- Чи не відчуваєте себе “обділеним” після об`єднання, адже у вас “відібрали” певні повноваження.

- Скажу вам так: я втратив печатку, але отримав гроші для громади. Це було принципове рішення, тому що певні привілеї втрачаються, ти стаєш підпорядкованим голові ОТГ, але в нас склалися із ним нормальні, робочі відносини. У нас є певна автономія і, відповідно, відчуття приниження немає, є нормальний робочий процес. Деколи потрібно притримати власні амбіції і власне его заради спільної справи. Так я і зробив.

- Яким ви бачите подальше життя громади і свою роль у ній?

- Децентралізація дала багато плюсів, але не все так райдужно, як могло б здаватися. Тому що держава дала великі можливості, але й великі обов`язки, які полягають у повному утриманні дошкільних закладів, дофінансуванні медичної та освітньої галузей. Крім того, з 2020 року держава забирає з місцевих бюджетів акцизний податок на дорожній фонд. А це — одне із основних джерел наповнення нашого бюджету. Потрібно буде шукати нові джерела.

- У чому ви їх вбачаєте?

- Потрібно реєструвати жителів. Бо якщо людина працює у Львові, вона сплачує до місцевого бюджету лише земельний податок. Решта — розчиняється у міській казні. Серед мешканців є чимало людей, які мають статус фізичної особи підприємця, і якщо вони у нас зареєструються, податки прийдуть у сільську скарбничку. Адже вони мешкають тут, деколи найбільше вимагають інфраструктурних змін і благ, а не хочуть докластися до цього своїми внесками.

- Як ви зможете їх мотивувати до цього?

- Адміністративними методами цього не зробиш. Потрібно йти до людей і переконувати їх.

Зараз у Липниках збудували і заселяють мікрорайон “Липові роси”, серед новоселів - чимало підприємців. Їх потрібно зацікавити тим, що кошти, які підуть у село від їх податків, будуть використані для їх же блага: там треба провести вуличне освітлення та покласти тротуар уздовж доріг. Перші триста метрів ми почали робити за свій кошт. Далі — будуть податки, буде благоустрій.

- Якими ви бачите свої села через кілька років?

- Мені шкода, що я не став сільським головою у 2010 році, бо втрачено багато часу. Але якщо збережеться нинішня динаміка, то наші села будуть заасфальтовані, з капітально відремонтованими вулицями, гарним освітленням, з каналізуванням, бо від нас іде водозабір на Львів, а якщо нечистоти потраплять у ґрунтові води, це може обернутись екологічним лихом. Але бачу не тільки із цими благами, але й з відповідальністю як влади, так і кожного мешканця. Ми буваємо в Європі і бачимо взаємну відповідальність за комфорт населеного пункту усіх його жителів.

- Як ви думаєте: на наступних виборах проголосують за вас люди?

- Я не впевнений, чи ще буду балотуватися на наступних виборах.

- Може бути й таке?

- Може бути. Деколи втомлюєшся, мало часу маєш для сім`ї. Мій син, якому два рочки, бачить тата хіба вранці та увечері. Деколи гірко розчаровуєшся від байдужості людей до громадської справи, відверто признаюсь. Для мене ця посада не є самоціллю. Вважаю, що тією роботою, яку я виконав і ще збираюсь протягом своєї каденції, виправдаю довіру людей. А рішення про участь у наступних виборах буду приймати у 2020 році.

Програма «U-LEAD з Європою» фінансується спільно Європейським Союзом і державами-членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією й підтримує реформу децентралізації та її секторальні напрямки.

Нінель Кисілевська, Львів

Фото Маркіяна Лисейка, Укрінформ

Джерело


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано