Борщівник: чим небезпечний та як з ним боротися.
Борщівник Сосновського - небезпечна рослина, яка не відноситься до природних видів рослин нашого регіону, але він легко «мігрує» в екосистеми і сьогодні вже обживається у всіх районах області обабіч доріг, річок, лісів; поступово перебирається на дачні ділянки та землі інших категорій.
Крім шкоди для довкілля, ця рослина має надзвичайно небезпечний вплив на здоров’я людини, оскільки борщівник – це отруйна рослина.
Контакт з його частинами (листя, пагін) викликає подразнення та опік шкіри за рахунок того, що всі вони містять фуранокумаріни – речовини, що різко підвищують чутливість організму до ультрафіолетового випромінювання.
Найсильніші опіки борщівник викликає, стикаючись з шкірними покривами в ясні сонячні дні. Але щоб отримати опік, достатньо і нетривалого і несильного опромінення сонцем ділянки шкіри, забрудненої соком рослини. Як правило, на уражених ділянках шкіри виникає опік другого ступеня (пухирі, заповнені рідиною). Особлива небезпека полягає в тому, що дотик до рослини перший час не дає жодних неприємних відчуттів і на це можна просто не звернути уваги. Така ситуація є вкрай небезпечною, як для дітей, так і для дорослих.
Борщівник також є контактним і дихальним алергеном і має сильний запах, який відчувається вже в п’яти метрах від рослини.
При сильних опіках піднімається температура, починається лихоманка, з’являються виразки. Після лікування на їх місці залишаються темні плями. Можливі і смертельні випадки після контакту з борщівником. Особливо, якщо вражаються рот чи горло.
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ БОРЩІВНИКОМ:
– захистити ділянки дотику шкіри з рослиною від
сонячних променів мінімум на дві доби;
– промити уражені місця великою кількістю води з
густою мильною піною;
– обробити спиртом або слабким розчином марганцівки (знежирює шкіру, чим послаблює ураження);
– обробити шкіру пантенолом або іншим засобом від опіків;
– невеликі пухирі краще не чіпати. Якщо вони продовжать збільшуватись – потрібно звернутись до лікаря, щоб він розітнув їх у стерильних умовах;
– вийняти з листа алоє ложкою м’якуш і нанести на уражене місце. Протизапальні і антибактеріальні властивості алое роблять його досить ефективним засобом;
– припарка з листків звичайного садового бур’яну — подорожника, промитого та пропареного дає протизапальний і антибактеріальний ефект;
– компрес з тканини, змоченої у холодному молоці заспокоює свербіння краще, ніж холодна вода. Хоча механізми такої дії молока поки не з’ясовані, не виключено, що активними компонентами в даному випадку є молочні жири;
– змочений водою звичайний пакетик чаю (чорного або зеленого) і прикладений до шкіри, що зудить, полегшує свербіж. Дубильна кислота, що міститься в листі чаю, полегшить свербіння та зменшить запалення тканин;
– тепла ванна з додаванням декількох столових ложок дрібномелених вівсяних пластівців, або звичайного вівсяного борошна підсушує висип і запобігає його перетворенню в пухирі, що зудять. З ванни потрібно вибиратися обережно: намокла вівсянка дуже слизька.
У жодному випадку не розтирайте уражене місце. Так ви можете рознести подразнюючу речовину буквально по всьому тілу. Особливо важливо не доторкатися до обличчя та очей. До того ж розтирання стимулює кровоток, а значить, надходження до ураженого місця нових і нових речовин, що підтримують запалення.
У пральній машині при помірній температурі необхідно випрати одяг, в якому гуляли по чагарниках борщівнику. Це убереже від поширювання висипу по всьому тілу.
Також необхідно ополоснути водою взуття, а взуття з тканини також варто прати.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
Збираючись на прогулянку в ліс або поле, де можуть рости отруйні рослини, надягайте штани й сорочку з довгими рукавами. Вивчіть, як виглядають небезпечні рослини, аби убезпечити контакт із ними. Будьте обачними!
